Прийшов був час позбутися троха книжок. ми вже возили в Чигиринську районну бібліотеку і у Чорнобаївську.
Цього разу я думав про Золотоношу або Смілу, але ні там, ні сям не брали слухавку. дзвонив по кілька разів, причому у Золотоніській бібліотекі часто було занято, ну а в Смілі просто не брали.. подзвонив у Кам’янську центральну районну бібліотеку імені О.С.Пушкіна, і там взяли і сказали “везіть!”
ну ми й повезли. 90+ книжок, багато брошур, в основному всякі освітні радянські, таке карочі ніочінь.. зато забрав у Льоші Глобал Файнанс свіжий, це дуже крутий журнал для Кам’янки.. шото тупанув і книжок не сфотав зовсім..
розпланірував поїздку, але на вокзалі оказалось, шо дизель на Шевченко не йде в той день… поїхали на автобусі
Данілич на поїзді, шо в Шеві стоїть..
карти
доповідаю. ми в Камянкі. оказалось, шо можна було вийти на зупинку після станції Камянка, булоб ближче… а так прийшлося йти 2-4 км
якето графіті при спуску попід залізницею в центр.. це ми тіпа вже книжки оддали, шото я опять тупанув хочаб бібліотеку сфотографірувать.. ну такоє, тьотя була рада, гарна тьотя. я спитав чи багато їм подарили книжок ото по акції “в сільську бібліотеку”, вона не знала чи шо, карочі не сказала… сказала, шо в АТО зара возять книжки.. я так пойняв сначала пріоритет АТО, а потім вже села..
міст залізниці. тут оця непонятна рідина і дуже сильний сморід, я так думаю від спиртового заводу..дуже неприємно.. тризуб і ліра я так розумію; мабуть,символ Кам’янки тіпа..
центр…
монумент, кажись другій світовій війні полеглим..
універмаг. на синьо-жовтому постаменті, мабуть, стояв Ільїч. осьо найшов відео
укропітєкі бєснуютса
гордість Кам’янщини тут же у кутку. покишо вакантна. вичікують куди вітер поверне:)..
машинобудівний завод
мабуть головна пам’ятка Кам’янки – парк декабристів. туди ми не заходили. нє люблю я іх..
музей Пушкіна, Кам’янський каньйон і ще якась табличка. ми їдемо далі на річку
а от і річка. нічого не піймав. рішили пізніше їхать, бо не встигали на каньйон
я ніколи, мила, не забуду
як з тобов стрічались коло річки
жовті листя падаютьна землю
і летять на південь журавлі..
коло Тясмину
Данило на вербі
якіто ягоди, Людка з’їла парочку. тут був дуже непростий перехід через струмок по цеглинам
Тясмин розверта. тут ми зробили невеличкий привал
Данило погодував мєсних качків
Людочка мудро споглядала
коза. з’їла півпачки печіва скатіна
цей же поворот, нижче за течією, вид зверху. (вопщето я думав на місці шо Тясмин тече в другу сторону, а інтернет каже шо в іншу).
острів Пушкіна. тут він написав гімн СССР
отут уже біль-менш починається каньйон
скелясті береги
ну от уже власне каньйон
в другу сторону
каньйону кінець
дядєнька шото лове
так буває восени
каждый день —
словно сталь расплавляя,
какать
или
писять —
иду я
хотів піти далі по заплаві, але такий місток показався явно не для Люди. дажи не пробували.. пішли нагору
я у мами..
виходим.. долина Тясмину лишилася внизу..
на підступах до станції. дорогу нам перейшли білі кози..
вокзал. електрички тут по хвилині стоять
красота предсказуема
електричка опіздала хвилин на 10 мабуть.. доїхали до Шевченкі, а там на автобусі. водій 302 маршруту Сміла-Черкаси, фірма Еліта-Транс, заставив мене купить квиток за 18 гривнів, усупереч закону..