Новоолексіївка за вокзалом. таксисити розбирають людей з поїзда. десь там був, мабуть, і автобус, трошки дешевше. я навіть не питав, але тьотя сказала шо просять 75-100 гривнів до Чонгара.
основна маса роз’їхалась. двоє страшно ругалися. я сів за їхній столик, вони всі прийшли і один спитав мене чомусь одне питання – “как ти к татарам относішся?” там вроді почті всі були татари, а ругалися вроді зі слов’янином. якась мафія татарська карочі..
дето під’їзжаєм. якась воєнна машина оно..
от власне перший бар’єр. тут набирається група людей, і їх пропускають далі, вроді строго по 20 людей
ідем…
потім якась хєрня у зеленій формі наказує всім стати за білу лінію розмітки, яка давно стерлась, і здати йому паспорти.
от не помню, чи сразу отдають чи трошки далі. може не помню, бо якесь гамно по імені Вадим Олефіренко XS-2276 приколупався до мене зі шмоном… але вопщім після шмону паспорт принесли…
ідем далі….
ще один бар’єр. не помню яка його функція… шо добре, шо в хохлів хоч можна знімати, нада було зняти, як те гамно мене оглядало.. за цьою кібіткою начинається шото тіпа нейтральної полоси
таке враження, наче тут були бойові дії…
ідем далі…
до зустрічі на Херсонщині. фур мабуть вопще кілька кілометрів. думаю контрабанда і корупція тут квіте пишним цвітом.
красіві піщані пляжі. хоча там мабуть дуже мілко і дно непонятно яке та й вода…
а от власне міст, по якому проходе кордон. тут нас знов заставили чекать, шоб вийшло стільки ж скільки і зайшло – 20. дибільний підхід…
зразу за цим маленьким містком через Сіваш стоять москалі – їх я боюся дажи фотографірувать:) це вже автобуси, які везуть людей в Сімфер і ше кудато може… я пішов пішки..
дуже красіво. якби не ця срана границя обізатільно б спустився подивитись як воно зблизька
це вже російська границя. вона капітальна, написано МПП (міжнародний пункт пропуску) Джанкой. є туалет. і вопще зроблено все (по російським понятіям) красіво. якесь мурло сразу мені зробило зауваження, шо я по телефону балакаю. в них не те шо знімать, балакать заборонено на границі.
завіз мене сюди якийсь Рома, мутний тіп як він сказав з Вінниці, який сам мене підібрав з легендою шо він мене зустрів з України… довго простояли, шото там з його машиною було..
вопщето досить пічальне зрєліще, як Україна організувала для людей цю границю, яка об’єктивно існує… ні туалету, нічого, сир-бор повний…
шо інтересно, при виїзді з російської границі, прикордонник Рустем вроді (я так понімаю кримський татарин) попросив Рому підвезти до найближчого кримського села двох клуш, які теж робили на границі, і при цьому балакали на прекрасному суржику, не гіршому чим в Черкасах. совпадєніє? – нє думаю. мабуть, розумна політика окупанта.