Переліт з Найробі до Стамбулу був з пересадкою у Шарджі, фоток забагато, того розіб’ю на Найробі на Шарджа та Шарджа на Стамбул.
Окраїна Найробі, де я жив. два місяці назад у будинку справа третього поверху не було.. вони постійно добудовують нові поверхи.. У Кенії трохи інша демографічна ситуація, ніж в Україні: у 2013 їх теж майже 45 мільйонів, але в 91-му їх було 24 мільйони, а у 1950 – всього 6 млн.
Стіна графіті на аеропорті
на аеропорті
мій вхід
черга на реєстрацію
проходим на посадку. жінка в чорному – типова суахілі
телетрап
Аеропорт Джомо Кеніята з літадла
злітаємо
мало не забув, перед зльотом необхідно помолитися:
озеро гівняного дракона
літаковий туалет
надпис: ми приймаємо все, крім української гривні
ця дівчинка з Донецька
а ця не знаю.. може з Казахстану, чи Китаю..
коли вона побачила, що я її фотографую, розвернулась та попросила сфотографувати її.
не знаю для кого ця фотосесія..
салон літака. вид ззаду
захід сонця у літаку десь над Аравією
підліт до Шарджі
при посадці пляшки плющить від перепаду тиску
сідаємо
дядя підбіга, каже не можна літак фотать
Цікаво. Що таке «озеро гівняного дракона»?
ну за формою воно нагадує дракона мені, а вода нагадує гівно за кольором, того я його так назвав…