Анкара

якась шаверма

вид з мого хостелу. якийсь правничий кампус

якийсь турецький хот-дог

якісь турецькі булочки

турецька школа

дядя біля школи продає кукурудзу. 2 ліри = 9 гривнів. дорогувато. у Кенії таке 2 гривні коштувало

з забігайлівки біля станції метро

таке враження, шо крім м’яса в тісті вони (чи я?) нічого не їдять

рісепшн гостелу. бацька Ататюрк

я так розумію, шоб таксі можна було визвать, якшо нема телефону. хоча телефони наче є у всіх (тих зто їздить на таксі так точно). може давно ця штука стоїть тут..

плиткова мозаїка чи мозаїкова плитка

пентхаус

якшо не помиляюст цей розділений пагорб – історичне (античне) серце Анкари

будиночок європейського типу, мабуть закос

якийсь стадіон

ця страва називається Sulu yemek. ємек – то їсти я знаю. а от “сулу ємек” перекладач перекладає як “помиї”. не дивлячись на присутність м’яса мені звісно сподобалось після всіх тих хотдогів.

Ташкент сокагі

метро

вагон метро. взагалі мої синоніми до Анкари – сіре, стерильне і ніяке місто. наче їх всіх годують таблетками “нормалін”. о, пісне місно

виїзжаю на Трабзон. після пояснень кільком людям (одна з яких стверджувала шо говоре англійською), шо я їду автостопом на Трабзон, завезли мене не туди турки кляті.. повертаюсь назад на Улус. Троєщина

треба думати, Анкара наступа на ближні села

добрався до місця стопу на схід. стоп на цьому місці популярний досить