Поїзд з Найробі до Момбаси одправляється по понеділкам, середам та п’ятницям о сьомій годині вечора (назад, здається, відповідно по вівторкам, четвергам та суботам). Так написано у розкладі. Якщо їдеш у третьому класі (загальний вагон) то квитки купуються у день від’їзду о шостій. Як мені сказали у касі.
це залізничний вокзал Найробі.
По дорозі на вокзал, на під’їздах у центр рішив з вікна матату сфотографувать мечеть оцю:
Через кілька секунд після цьої фотографії невідомо звідки взявшася якась чорножопа макака у стрибку намагалася вихопити в мене камеру. но, звичайно, теорія еволюції вкотре себе виправдала і людина перемогла обізяну. Так я зрозумів шо крадіжки і грабіж у Найробі справді мають місце. У селі можна ходити з ноутбуком спокійно.
Ось. У касі мені сказали, шо поїзд сьодні з Момбаси не прийшов і, відповідно, не відійде і порадили прийти через день. То я пішов взяв квитки на автобус. Який пішов чекати в Угуру парк.
по дорозі на автобус. цвіточкі красіві біля парламенту. Я питав у Денсона, чи в них так, шо постійно якась рослинка цвіте, він каже да. в смислі на протязі цілого року шось та цвіте.
в автобусі. це пакетик мугуки (muguka). наскіки я пойняв це дешевий еквівалент міри (miraa) – рослинний стимулянт для бідних. купив два не помню чи по фіфті боб, чи сотня за один.. хотя хлопець каже у Воі шо він стоє 20. зжував мабуть третину пакета і в автобусі почало підривать на діяльність. оскільки я не знав яким чином можна діяти в автобусі, перестав жувати.. потім викинув.
хотів сфотографувать дядю з кучою піджаків (продає мабуть). не дуже получилось, но помоєму трошки атмосферна фотка.
схід сонця на під’їзді до Момбаси
випадково набрів на знамениті момбаські бивні
які можна побачити на 50 бобах (блін, шото якісь білі плями на фотках з’являються, невже жопа приходе фотіку..) поруч з першим президентом Джомой Кеніятой, якого можна побачити на всіх без вийнятку купюрах. Лише монети 5 та 10 боб дісталися Моі, другому президенту.
Сюрприз від містера Денсона
Коли я зустрів Денсона – хлопця який запропонував мені вписатись в його будинку у північній Момбасі – він почав розказувати шось таке, на що мені знадобилось хвилин 20 або зрозуміти, шо він каже.. Виявилось, він живе не в Момбасі, а в селі за 160 км од неї і приїхав спеціально аби показати мені місто. Жити він запропонував у двомісному номері в готелі за який я заплачу 2000 шилінгів а обох.. Це було погано. Дуже погано. Але це не перший випадок, коли я не розумів мотивації і дій чорнявих хлопців.. Крім того, у цій ситуації я не міг собі дозволити послати його в жопу, бо він потратив свій час і гроші на білет до Момбаси, спеціально шоб показати мені її.. Карочі, я рішив покупаться в океані раз вже приїхав і поїхати до Денсона в село, шоб не платить за готель. Але за автобус за нього теж заплатив я..
індуїстський крематорій..
баобаб біля пляжу
океан. нічого особливого, вода солоніша чим в Чорнім морі і каламутна. хоча, звісно, є місця де вода прозора і під нею красіво
сік зеленого ше кокосу. мені не понравився (як і багато місцевих фруктів), якийсь сирий та дикий…
отака Момбаса в мене була наразі..
Сашко, привези мугуки з мірою, вона легальна?
Оксана, у Кенії легальна, а в Україні не знаю.. нада дослідить.. єсіда може й привезу