Такіль на Яковенково на Керч

південний Такіль. Тамань і вихід у відкрите море

Такільский степ

Такільський пляж

якато рослинка

степ з каменюками

рибальська хатка.

під’їжджаю до давнього міста

місто ся називало Кітей

якийсь колодязь.. такоє, не надто красива архітектруа у цих керченських містах..

єдиний камінь, який я тут побачив із серії “зроблений з якоюсь метою”

якась красива рослинка з ягодками

стіна, яка скоро вивалиться у море

це вже хоч шось:) зустрів красівого вумного дядю з картою, він мені сказав шо це Кітей і ше показав всяке на карті і розказав. почав думать чи не поїхать до Феодосії, але потім хутко передумав:)

побачив якесь рівно обтесане каміння, начав вигрібать перекотиполя і побачив кошенят.. а до того бачив як кішка забігла у курган, і на руїнах Мірмекія бачив кішку з виводком.. дичавіють кішки..

вид на схід. ше видно російські кораблі (я так розумію російські, бо вони стоять біля російського берега) дивно, я не бачив шоб біля нашого берега стояли, хоча мабуть же ходють туди в Маріуполь чи Мелітополь чи кудатам..

Киз-аульський маяк

ближче з-під

зправа – роздовбана будівля відносно нова, радянська; втоплений плав док – корабель з залізобетону; на горизонті – гора Опук. Почався дрібний дощ, який скоро переріс у зливу. рішив поставить палатку – перечекать. поки ставив – всередину набігла купа води, був сильний вітер, рішив поприколювать до землі. і як неважко здогадатись, у момент, коли я загнав у землю останній дротик, дощ перестав остаточно:) цей дощ наніс серйозний удар по моїм намірам їхати до Феодосії..

гора над Яковенково (яке за озером) і Опук. крім мокрого дискомфорту додався напряг шо мокрий глинистий грунт клеївся до колеса, а в один момент заднє колесо перестало крутитися взагалі. я так і не пойняв чого, но якось розкрутив. но рішив їхать назад у Керч..